Статті

Стимулювання позитивного ставлення до навчання на уроках математики і фізики

 Процес засвоєння знань, його ефективність і якість, прямо пов'язаний з бажанням учня навчатись, його стремлінням до пізнання нового, ще незвіданного.Крім розуміння необхідності отримання якісних знань для подальшого розвитку особистості, його становлення як успішного члена суспільства, учень повинен в процесі навчання почуватися комфортно, отримувати задоволення від кожного уроку, від кожного успішно виконаного завдання. Роль вчителя полягає в  організації процесу навчання таким чином, щоб кожен учень відчував, що він завжди в полі зору вчителя, який готовий прийти на допомогу, щоб доступно і ясно вказати шлях розв'язку, справедливо і мотивовано оцінити його навчальну діяльність. Важливо, також переконати учнів, що процес навчання це важка і довготривала праця, яка дає хороший результат тільки тоді, коли працюють над досягненням його і вчитель і учні. Серед  великого розмаїття методів, засобів і прийомів кожен вчитель обирає ті, які на його думку є найбільш дієвими та ефективними, які найкраще підходять для конкретної ситуації, для даного класу чи конкретного учня.
    Як один з важливих чинників стимулювання позитивного ставлення до навчання є така організація уроку, щоб кожен учень відчував, що він є активним учасником  його; що він не просто виконує завдання, а сприяє ефективності навчання для всього класу. Для цього слід організовувати роботу в парах, ланках, командах.  Це дає змогу слабшим учням приймати активну участь у вирішенні навчального завдання: готувати реферати, повідомлення, використовувати допомогу краще підготовлених однокласників. Слід також постійно змінювати форми і методи навчальної діяльності, які зв'язують пізнавальну активність з пізнавальним інтересом учнів,а саме: метод доцільних задач, дослідницький метод, частково науковий метод, еврістичні бесіди, проблемне викладання, навчально-ілюстративний метод.
    Досить дієвими є використання стимулювання навчальної діяльності учнів похвалою чи підвищеною оцінкою за активність, старанність, стремління знайти красивий або більш раціональний розв'язок. За участь в математичних чи фізичних вечорах, олімпіадах, складання кросвордів, виготовлення научних посібників, приладів і обладнання до лабораторних чи практичних робіт, інформаційні повідомлення та інші види творчих робіт, виконаних на належному рівні, обов'язково потрібно стимулювати учнів високою оцінкою, подякою перед класом, записом в щоденнику, похвалою на батьківських зборах. Практика показала, що коли учень  відчує радість успіху і підтверджується цей успіх  високою оцінкою, то це найкращий стимул, хай навіть ця оцінка дещо завищена. Іноді корисно в оцінці навчальної діяльності акцентувати на недоліках  в роботі деяких учнів, влаштовувати ''здорове '' змагання між командами, щоб пробудити амбіційні прагнення учнів. Але цим прийомом слід користуватись вкрай обережно, враховуючи психологічний клімат в колективі.
     Завдання для самостійних і контрольних робіт необхідно складати так, щоб над ними могли працювати менш підготовлені учні, та учні, які більш успішні в навчанні. Це стимулює позитивне ставлення до навчання. На етапі пояснення нового матеріалу завжди потрібно дати відповідь на питання: де це використовується, з наведенням конкретного прикладу такого застосування. Це певним чином є мотивацією доцільності вивчення даного матеріалу.
    Слід враховувати також типи темперантів учнів під час підготовки і проведення уроків. Флегматикам слід давати більше часу на виконання завдань і, якщо є можливість, надавати змогу працювати в парі з гіперактивним учнем. Холерикам слід давати змогу висловлюватись. Вправи для них краще використовувати усні з високим темпом роботи; бажано не вступати з ними у суперечку, а після закінчення відповіді, підкреслюючи правильне, вказати на помилки. Їм слід давати завдання нестандартного змісту. Меланхолікам краще організувати активну роботу на першому етапі уроку. Вони постійно потребують підбадьорювання, похвали, бажано уникати негативних словесних оцінок. Сангвініки потребують постійних навантажень, цікавих ролей і доручень, їм краще частіше міняти завдання, але слідкувати, щоб вони їх доводили до кінця.
    Головне завдання навчання - зробити заняття цікавим. Цікавість, як початковий ступінь, слід перетворювати у допитливість, а потім формувати в учнів пізнавальний інтерес. У поясненнях можна здивувати учня, повідомити щось несподіване, надзвичайне. Наприклад при вивченні теми ''Паралельність прямих'' у сьомому класі розпочати порівнянням: ''Що спільного між рейками, електричними проводами  і знаком ''дорівнює'' ?'' Або вивчаючи тему ''Шкала'' асоціювати її з драбиною, адже шкала  на латині - драбина. При вивченні теореми про суму кутів трикутника доцільно створити проблему завданням побудови трикутника з двома тупими кутами. Впевнившись в неможливості виконання цього завдання, учні з нетерпінням чекатимуть вирішення цієї проблеми на уроці.



 


А.І. Войтік,
вчитель вищої категорії
Новоград-Волинського ліцею №4

Впровадження інтерактивних методів
навчання на уроках математики

За останні десятиліття навколо нас змінилось усе: і світогляд, і країна, і технології. Зародилось нове інформаційне суспільство, яке потребує впровадження нових форм і методів навчання та виховання, що забезпечують необхідний рівень розвитку особистості.

З позицій сьогоднішнього дня завдання сучасного вчителя – не підносити знання школярам, а створити мотивацію і сформувати комплекс умінь вчити самого себе. Співпраця вчителя і учня передбачає знання та вміння педагога дозувати та направляти самостійність, надану школяреві, яка в кінцевому підсумку  веде до  автономізації його пізнавальної діяльності, як основи особистісного становлення.

В умовах оновлення та модернізації сучасної освіти, спрямованої на підвищення якості навчання школярів,необхідно визначити пріоритетні напрямки педагогічної діяльності – виховання й розвитку особистості школяра.

Реалізація цих напрямків сприяє вирішенню завдань:

а) створення оптимальних умов для успішного навчання кожного учня ;

б) формування творчих здібностей дітей на уроках і в позаурочній діяльності ;

в) розвиток розумового потенціалу дітей за допомогою залучення учнів у науково-дослідну діяльність.

Проблема в тому, як здійснювати все це на практиці – на тому самому щоденному уроці математики. І тут на допомогу приходять інтерактивні методи.

Саме інтерактивні технології навчання на уроках математики сприяють ефективному розвитку математичних здібностей, розвитку логічного мислення,системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті ; розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватись ними;  усвідомленню особистої відповідальності та вміння об’єднуватись з іншими членами колективу задля розв’язання спільної проблеми; розвитку здібності визнавати і поважати цінності іншої людини; формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи і вихованню  толерантності,співчуття, доброзичливості та піклування; почуття  солідарності та рівності; формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власному судженні та аналізу дійсності;розумінню норм і правил поведінки. 
      Мета статті - виявити психолого-педагогічні умови підвищення ролі методів інтерактивного навчання школярів.
      Об'єктом дослідження є інтерактивні форми і методи навчання школярів у цілісному педагогічному процесі.
Предмет дослідження - процес підвищення розвитку учнів через використання інтерактивних форм і методів навчання.
Завдання дослідження:
- Проаналізувати стан проблеми використання інтерактивних форм і методів навчання в теорії та практиці шкільної освіти;                           
- Визначити умови підвищення ефективності розвитку школярів за допомогою використання сучасних інтерактивних методів навчання;
Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу,а також значної кількості часу для підготовки як учням,так і педагогові. Починати слід з поступового використання цих технологій, якщо вчитель або учні з ними не знайомі. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені уроки з інтерактивними вправами. Слід пам’ятати,  що діти навчаються ефективно за умов:
-        якщо є мотивація до навчання;
-        якщо використовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;
-        якщо створено приязне комфортне середовище;
-        якщо є можливість застосовувати їхні знання і вміння;
-        якщо є володіння відчуттям контролю над процесом навчання;
-        якщо досягають успіхів;
-        якщо є можливість випробовувати нові знання на практиці;
-        якщо учні мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь.
Для ефективного застосування інтерактивних методів,  охоплення всього необхідного матеріалу і глибокого його засвоєння, слід ретельно планувати роботу вчителя:
-        використовувати методи,що відповідні до віку учнів, їхнього досвіду роботи з інтерактивними методами;
-        давати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати,обміркувати, виконати самостійні підготовчі вправи;
-        добирати до заняття таку інтерактивну вправу, яка б давала  учням «ключ» до засвоєння теми;
-        враховувати темп роботи кожного учня і його здібності.
Структура уроку з використання інтерактивних технологій передбачає слідуючі етапи:
I.      Мотивація – викликається інтерес до обговорюваної теми. Можна використовувати:питання, цитати, коротку історію, невеличке завдання, розминку.
II.    Оголошення,представлення теми та очікуваних результатів.
III.  Надання необхідної інформації.Це може бути міні-лекція,читання роздаткового матеріалу,виконання домашнього завдання.
IV.  Інтерактивна вправа – центральна частина заняття:
V.    Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку.
Звичайно, що структура інтерактивного уроку може бути дещо зміненена в зв’язку зі специфікою матеріалу теми або віковими особливостями учнів.
Слід більш детально розглянути послідовність роботи під час виконання, центральної частини завдання – інтерактивної вправи.
Ця вправа повинна  займати  50%-60% часу, відведеного на урок. Її метою є практичне засвоєння навчального матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Під час її проведення обов’язковою є така послідовність роботи:
-        інструктування, під час якого вчитель розповідає про мету вправи, правила, послідовність  дій і кількість часу,відведеного на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.)
-        об’єднання учнів у групи та розподіл ролей (1-2 хв.)
-        завдання, під час виконання якого вчитель є організатором, помічником і ведучим дискусії, а також надає учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці (5-17 хв.)
-        презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.)
-        рефлексія результатів учнями: усвідомлення отримання результатів, що досягається спеціальним обговоренням або за допомогою інших прийомів (5-15 хв.)
Рефлексія є природнім невід’ємним  і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає можливість учням і вчителю:
-        усвідомити чого вони навчились;
-        згадати деталі свого досвіду, що були необхідні для виконання завдання;
-        оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;
-        порівняти своє сприйняття з думками, поглядами інших та інколи скоригувати свої позиції;
-        рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії, та прогнозувати подальші кроки.
Рефлексію застосовують після найважливіших інтерактивних вправ або фрагментів уроку.
На більшості уроків математики слід застосовувати лише окремі інтерактивні вправи або їх елементи, серед яких досить ефективною є евристична бесіда, під час якої учням пропонується дати відповіді на добре продумані запитання. Це спонукає їх до співпраці з вчителем і товаришами, активізує розумову діяльність формує вміння робити висновки, виділяти головне, дослуховуватися до думки інших учасників навчального процесу.
Важливо розуміти, що інтерактивне навчання не самоціль,а лише один з інструментів для досягнення вагомих результатів в навчально - виховному процесі.
І на закінчення про роль вчителя в інтерактивному навчанні, адже кожна людина має свій стиль роботи. Так само і вчителі. Є вчителі, які досконало знають свій предмет уміють його пояснити, вільно оперують термінами і цифрами. Їх цікаво слухати, але вони не працюють на розвиток класу. Вони лише передають інформацію. Це вчителі – експерти.
Є вчителі, які використовують блискучі ефекти, яскраві вправи. Їх цікаво слухати, приємно спостерігати за їхньою роботою, але такий учитель працює на себе. Він демонструє свої знання та вміння і ефективно не працює на розвиток класу. Це вчителі- зірки.
А є вчителі, які не тільки вміють передати нові знання і навички учням, ай допомагають їм самостійно зробити висновки та узагальнення, спираючись на їх досвід. Це вчителі – фасилітатори.
Справжній, сучасний творчий учитель повинен поєднувати в собі риси експерта, зірки і фасилітатора.
Звичайно, для цього потрібно багато працювати над собою, прагнути до творчості. Це важко. Але:
На цій землі ми птахи перелітні.
Пильнуймо крил, пильнуймо над усе.
Як втомим їх у буднях безпросвітніх,
Хто ж нас тоді у вирій понесе?...


5. Наволокова Н.П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. – Х.:Вид. група «Основа», 2017.
6. Пометун О, Пироженко Л. В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –К., 2016. – 135 с.

7. Софій Н. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання. – К.: Проект «Рівний доступ до якісної освіти", 2019.- С.3-60

8. Химинець В.В. Інновації в сучасній школі. – Вид. ЗІППО. – Ужгород, 2018. -168 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар